Самоідентифікація та мовна свідомість поляків на Східному Поділлі: збереження чи занепад «польськості»? (на матеріалах із Городка Подільського, зібраних на межі XX–XXI ст.)

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.18523/lcmp2522-9281.2020.6.92-114

Ключові слова:

польська меншина в Україні, Поділля, Городок Подільський, самоідентифікація, релігійна ідентичність, мовна свідомість, польська діалектна мова

Анотація

Постановка проблеми. Історична, мовна і культурна спадщина польської меншини на території Західної України привертала увагу польських і українських науковців починаючи з другої половини XX ст. та залишається актуальною сьогодні. Останнім часом можна відзначити зростання інтересу до вивчення польського питання в історичному контексті крізь призму архівних документів, в яких показано ставлення радянської влади до громадян польського походження. Теоретичною основою поданого у статті аналізу слугують праці Януша Ріґера (1996, 2019) і Гелени Красовської (2007, 2012), в яких висвітлено проблематику ідентифікації поляків у Західній і Південно-Східній Україні.
Мета статті. У статті розглянуто основні категорії самоідентифікації польської меншини, а також деякі аспекти релігійної і мовної свідомості на Східному Поділлі (на схід від річки Збруч) – території, яка в XVIII ст. входила до складу Російської імперії. Аналіз ґрунтується на аудіозаписах, зібраних під час польових досліджень на межі XX–XXI століть у містечку Городок Подільський та його околицях. Городок був культурним і релігійним центром, в якому проживала значна кількість поляків. Місцеві поляки вважали його «другою Варшавою», або «своєю маленькою Варшавою».
Автор аналізує, який образ ідентифікації відображається у висловлюваннях місцевих жителів польського походження, з’ясовує, що спонукає респондентів визнавати себе поляками та описує способи винищення польського населення на Східному Поділлі, вказуючи на основні фактори, які перешкоджали самоідентифікації поляків.
Методи дослідження. Під час аналізу матеріалів використовували такі методи дослідження: метод відкритого біографічного інтерв’ю, емпіричний аналіз даних, метод опису одиничних випадків (case study), а також соціолінгвістичний підхід, яких дає змогу показати сучасну мовну ситуацію на тлі історичних і соціальних умов.
Основні результати дослідження. Спостереження та аналіз зібраних матеріалів свідчать про високу свідомість ідентифікації поляків і добре збережену польську діалектну мову (навіть у змішаних сім’ях). Зазначимо, що католицьке віровизнання є елементом, який інтегрує етнічну меншину, зміцнює польську національну ідентичність, сприяє передаванню культурних традицій і збереженню польської мови. Мова як носій почуття ідентичності впливає на самоідентифікацію людини, стає її невід’ємною складовою. Визначено, що збереження «польськості» у багатьох випадках пов’язане з відродженням мови у молодшого покоління, її комунікативною функцією в суспільстві і вивченням мови у школі.
Висновки і перспективи. Незважаючи на згубну політику радянської влади щодо поляків і всі її намагання ліквідувати релігію, польську культуру і мову, польське населення ніколи не переставало почувати себе невід’ємною частиною польського народу і держави, підтримувало національні традиції, залишалося відданим католицькій церкві, намагалося зберегти свою мову, а також передати молодому поколінню збережену в пам’яті історію. Розглядаючи проблематику ідентифікації поляків на Поділлі в Україні, варто порівняти її з іншими регіонами Східних Кресів, наприклад, із Браславським районом у Білорусі та Віленським районом у Литві, у яких простежується значна схожість у процесі їх самоідентифікації. З іншого боку, детермінанти польської ідентифікації деякою мірою відрізняються, зважаючи на різні історичні, соціальні і культурні аспекти, які мають великий вплив на ситуацію у кожній країні зокрема.

Матеріал надійшов 12.08.2020

Біографія автора

Юлія Домітрак, Варшавський університет

магістр, аспірантка факультету «Artes Liberales» Варшавського університету

juleczka.dom@hotmail.com

Посилання

  1. Babiński, G. (1997). Pogranicze polsko-ukraińskie. Etniczność, zróżnicowanie religijne, tożsamość. Kraków: Zakład Wydawniczy Nomos.
  2. Buczyński, S. (1862). Podole, Wołyń i Ukraina. Lwów: Drukiem Kornela Pillera.
  3. Cygan, S. (2011). Przejawy świadomości językowej mieszkańców wsi końca XX wieku na przykładzie Lasocina na Kielecczyźnie. Kielce: Wydawnictwo Uniwersytetu Humanistyczno-Przyrodniczego Jana Kochanowskiego.
  4. Dzwonkowski, R., Gorbaniuk, O., & Gorbaniuk, J. (2000). Postawy katolików obrządku łacińskiego na Ukrainie wobec języka polskiego. Lublin: Towarzystwo Naukowe Katolickieggo Uniwersytetu Lubelskiego.
  5. Kabzińska, I. (1999). Wśród „kościelnych Polaków”: wyznaczniki tożsamości etnicznej (narodowej) Polaków na Białorusi. Warszawa: Instytut Archeologii i Etnologii PAN.
  6. Krasowska, H. (2012). Mniejszość polska na południowo-wschodniej Ukrainie. Warszawa: Instytut Slawistyki PAN.
  7. Kolberg, O. (1994). Dzieła wszystkie. Podole. T. 47 (D. Pawlakowa, red.). Poznań: Polskie Towarzystwo Ludoznawcze.
  8. Rieger, J. (1996). Identyfikacja narodowa i religijna Polaków na Ukrainie. In J. Lewandowski (Red.), Trudna tożsamość. Problemy narodowościowe i religijne w Europie Środkowo-Wschodniej w XIX i XX wieku (s. 110–130). Lublin: Instytut Europy Środkowo-Wschodniej.
  9. Rieger, J. (2019). Język polski na Kresach, Warszawa: Wydawnictwo DiG.
  10. Rieger, J., Cechosz-Felczyk, I., & Dzięgiel, E. (2002). Język polski na Ukrainie w końcu XX wieku. Cz. 1. Warszawa: Wydawnictwo Naukowe Semper.
  11. Skrok, Z. (2007). Podolska legenda. Powstanie i pogrzeb polskiego Podola. Warszawa: Wydawnictwo Iskry.
  12. Stroński, H. (1998). Represje stalinizmu wobec ludności polskiej na Ukrainie w latach 1929–1939, Warszawa: Stowarzyszenie „Wspólnota Polska”, 1998.
  13. Stronskyi, H. Y. (2017). Polske naselennia USRR v umovakh Holodomoru 1932–1933 rr. Ukrainskyi istorychnyi zhurnal, 4 (535), 95–128 [in Ukrainian].
  14. Synak, B. (1998). Kaszubska tożsamość: ciągłość i zmiana: studium socjologiczne. Gdańsk: Wydawnictwo Uniwersytetu Gdańskiego.
  15. Wandycz, P. (1994). Pod zaborami. Ziemie RP w latach 1795–1918. Warszawa: Państwowy Instytut Wydawniczy.
  16. Welhorski, W. (1959). Ziemie Ukrainne Rzeczypospolitej. Zarys dziejów. In Pamiętnik Kijowski. Londyn: Nakładem Koła Kijowian.

##submission.downloads##

Опубліковано

2021-01-13

Як цитувати

Домітрак, Ю. (2021). Самоідентифікація та мовна свідомість поляків на Східному Поділлі: збереження чи занепад «польськості»? (на матеріалах із Городка Подільського, зібраних на межі XX–XXI ст.). Мова: класичне - модерне - постмодерне, (6), 92–114. https://doi.org/10.18523/lcmp2522-9281.2020.6.92-114