Політичний символізм топонімних практик міста

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.18523/lcmp2522-9281.2019.5.5-21

Ключові слова:

Київ, центральна площа, топонім, агоронім, перейменування, міський текст, політичний символ, ідентичність

Анотація

У статті проаналізовано практики найменування і перейменування центральних площ Києва від 1869 і до 1991 року як частину складної політичної історії української столиці після втрати Магдебурзького права і до відновлення незалежності. Підтверджено тезу, гцо такі практики за відповідних умов є політичною процедурою, детермінованою ідеологічними потребами; самі назви - політичними символами, гцо маніфестують певну політичну ідентичність і водночас є конструктором і частиною цієї ідентичності; а політично мотивоване переназивання вулиць - спільна риса усіх періодів революційних змін.

Матеріал надійшов 22.08.2019

Біографія автора

Орися Демська, Національний університет «Києво-Могилянська академія»

доктор філологічних наук, професор, професор кафедри української мови Національного університету «Києво-Могилянська академія» (Україна)

o.demska@ukma.edu.ua

Посилання

  1. Augé, Marc. (1995). Non-places: Introduction to an Anthropology ofSupermodemity. London; New York: Verso.
  2. Azaryahu, Maoz. (1996). The power of commemorative street names. Environmental and Planning D: Society and Space, 4, 311-330. DOI: https://doi.org/10.1068/d140311
  3. Azaryahu, Maoz. (1997). German reunification and the politics of street names: the case of East Berlin. Political Geography, 16 (6), 479-493. DOI: https://doi.org/10.1016/s0962-6298(96)00053-4
  4. Bilous, N. (2008). Kyiv naprykinci 15—upershijpolivyni 17stolittia. Miska vlada i samovriaduvannia [Kyiv in Later 15th — Early 17th Centuries. Town Authority and Self-Government]. Kyiv: Pub. house “Kyiv-Mohyla Academy” [in Ukrainian].
  5. Crljenko, Ivana. (2012). The Renaming of Streets and Squares in Post-Socialist Croatian Town. Language and society, 3, 230-241.
  6. Goff le, Jacque. (1993). Intellectuals in the Middle Ages. Oxford: Blackwell.
  7. Hrymashevych, H. (2016). Urbanonimia Zhytomyra v konteksti dekomunizaeiji [The Urbanonimia of Town Zhytomyr in Context of Decommunization]. Language: Classic-Modern—Postmodern, 2, 53-61 [in Ukrainian].
  8. Hrytsak, Yaroslav. (2007). Konstrujivannia nacionalnoho mista: vypadok Lvovo [Constructing a National City: The Case of L’viv]. Dukh i Litera, 17-18, 157-181 [in Ukrainian].
  9. Kobiletckiy, M. (2009). Poshyrennia Magdeburgskoho prava na ukrainskych zemliach Velykoho Kniazivstva Lytovskoho [Distribution of Magdeburg law on Ukrainian lands of the Grand Dutch of Lithuania]. Aktualni problemy derzhavy i prava [Current Problems of State and Law], 49, 49-53 [in Ukrainian].
  10. Lefebvre, Henri. (1991). The Production o f Space. Oxford, Cambridge: Blackwell.
  11. Palonen, Emilia. (2008). The city-text in post-communist Budapest: Street names, memorials, and the politics of commemoration. GeoJournal, 73 (3), 219-230. DOI: https://doi.org/10.1007/s10708-008-9204-2
  12. Rybakov, M. (1997). Nevidomi i malovidomi storinky istorii Kyeva [Unknown and little-known pages of Kyiv history]. Kyiv: Kyj [in Ukrainian].
  13. Szul, Roman. (2009). Jqzyk. Narod. Pahstwo. Jqzyk jako zjawisko polityczne. Warszawa: PWN.
  14. Yeoh, Brenda. (1996). Street-naming and nation-building: Toponymic inscriptions of nationhood in Singapore. Area, 28 (3), 298-307.

##submission.downloads##

Як цитувати

Демська, О. (2020). Політичний символізм топонімних практик міста. Мова: класичне - модерне - постмодерне, (5), 5–21. https://doi.org/10.18523/lcmp2522-9281.2019.5.5-21

Номер

№ 5 (2019): Мова: класичне – модерне – постмодерне

Розділ

Статті

Ліцензія

Авторське право (c) 2020 Orysia Demska

Creative Commons License

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.

Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з такими умовами:

а) Автори зберігають за собою авторські права на твір на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License CC BY 4.0, котра дозволяє іншим особам вільно поширювати (копіювати і розповсюджувати матеріал у будь-якому вигляді чи форматі) та змінювати (міксувати, трансформувати, і брати матеріал за основу для будь-яких цілей, навіть комерційних) опублікований твір на умовах зазначення авторства.

б) Журнал дозволяє автору (авторам) зберігати авторські права без обмежень.

в) Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо поширення твору (наприклад, розміщувати роботу в електронному репозитарії), за умови збереження посилання на його першу публікацію. (Див. Політика Самоархівування)

г) Політика журналу дозволяє розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у репозитаріях) тексту статті, як до подання його до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).