Що успадкували сучасні львів’яни від розбишак міжвоєнного часу: до питання актуалізації батярського жаргону

Автор(и)

  • Liudmyla Pidkuimukha Національний університет «Києво-Могилянська академія», e-mail: l.pidkuimukha@ukma.edu.ua, Ukraine https://orcid.org/0000-0003-2017-1213

DOI:

https://doi.org/10.18523/lcmp2522-92812018156155

Ключові слова:

актуалізація, батярський жаргон, батяр, художня література, мовлення львів’ян

Анотація

Статтю присвячено актуалізації батярського жаргону, одному із різновидів розмовного мовлення Львова в міжвоєнний період. Проаналізовано основні групи лексики, зафіксовані в романах Юрія Винничука «Цензор снів» (2013) і «Танґо смерті» (2016). Визначено функції львівського лексикону в художніх текстах, схарактеризовано образ батяра. Особливу увагу приділено вивченню жаргону цієї соціальної групи як мовно-психологічної характеристики персонажів.

Матеріал надійшов 06.06.2018

Біографія автора

Liudmyla Pidkuimukha, Національний університет «Києво-Могилянська академія», e-mail: l.pidkuimukha@ukma.edu.ua

кандидат філологічних наук, старший викладач кафедри української мови Національного університету «Києво-Могилянська академія»

Посилання

  1. Vynnychuk, Y. (2005). Knaipy Lvova [Pubs of Lviv]. Lviv: LA „Piramida”.
  2. Vynnychuk, Y. (T. 1, 2009; T. 2, 2010). Lehendy Lvova [Legends of Lviv]. Lviv: LA „Piramida”.
  3. Vynnychuk, Y. (2013). Tango smerti [Tango of death]. Kharkiv: Folio.
  4. Vynnychuk, Y. (2016). Tsenzor sniv [Censor of dreams]. Kharkiv: Folio.
  5. Vynnychuk, Y. (2006). Laiemosia po-lvivsky [Cuss in Lviv dialect]. Nastrii Lvova [Mood of Lviv]. #2. http://shron.chtyvo.org.ua/Vynnychuk/Laimosia_po-lvivsky.pdf.
  6. Horbach, O (2006). Argo v Ukraini [Argot in Ukraine]. Lviv. Instytut movoznavstva im. I. Krypiakevycha NAN Ukrayiny.
  7. Rudnytskyi, Y. (1953). Lvivskyi hovir [Lviv dialect]. Nash Lviv. Yuvileinyi zbirnyk 1252–1952 [Our Lviv: Anniversary book]. – New York: Chervona kalyna.
  8. Stavytska, L (2004). Arho, zharhon, slenh: Sotsialna dyferentsiatsia ukrainskoi movy [Argot, jargon, slang: Social differentiation of the Ukrainian language]. Kyiv. Krytyka.
  9. Fotiuk, B. (1992). Pisni lvivskykh batyariv yak nevidiemna chastyna miskoho folkloru [The songs of the Lviv batyars as an integral part of the urban folklore]. Suchasna filolohichna nauka v natsionalnomu vidrodzhenni: Materialy zvitnoi naukovoi konferentsii vykladachiv, aspirantiv, studentiv, prysviachenoi pamiati profesora T. Komaryntsia [Contemporary philological science in national revival: Materials of the teachers, postgraduates, students scientific conference dedicated to the memory of Professor T. Komarynets]. Lviv.
  10. Kharchyshyn, O. (2004). Batiary ukrainskoho Lvova [Batyars of Ukrainian Lviv]. Brama. Postup. http://postup.brama.com.
  11. Jakubowska U. (1988). Mit lwowskiego batiara. Warszawa: Instytut badań literackich Polskiej akademii nauk.
  12. Rudnyckyj J. (1943). Lemberg Ukrainische Stadtmundart (Znesinnja). Arbeiten aus dem Institut filr Lautforschung an der Universitat Berlin. Berlin; Leipzig.

##submission.downloads##

Як цитувати

Pidkuimukha, L. (2018). Що успадкували сучасні львів’яни від розбишак міжвоєнного часу: до питання актуалізації батярського жаргону. Мова: класичне - модерне - постмодерне, (4), 80–94. https://doi.org/10.18523/lcmp2522-92812018156155

Номер

№ 4 (2018): Мова: класичне - модерне - постмодерне

Розділ

Статті

Ліцензія

Авторське право (c) 2019 Liudmyla Pidkuimukha

Creative Commons License

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.

Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з такими умовами:

а) Автори зберігають за собою авторські права на твір на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License CC BY 4.0, котра дозволяє іншим особам вільно поширювати (копіювати і розповсюджувати матеріал у будь-якому вигляді чи форматі) та змінювати (міксувати, трансформувати, і брати матеріал за основу для будь-яких цілей, навіть комерційних) опублікований твір на умовах зазначення авторства.

б) Журнал дозволяє автору (авторам) зберігати авторські права без обмежень.

в) Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо поширення твору (наприклад, розміщувати роботу в електронному репозитарії), за умови збереження посилання на його першу публікацію. (Див. Політика Самоархівування)

г) Політика журналу дозволяє розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у репозитаріях) тексту статті, як до подання його до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).