MS 45 of Vita Constantini-Cyrilli: Politically Correct Textual Interventions

Томас Дайбер

doi:10.18523/lcmp2522-9281.2025.11.120-144

Автор(и)

Томас Дайбер Інститут славістики Гіссенського університету імені Юстуса Лібіха , Німеччина https://orcid.org/0000-0003-4185-294X

DOI:

https://doi.org/10.18523/lcmp2522-9281.2025.11.120-144

Ключові слова:

Vita Constantini-Cyrilli, варіанти прочитання, редакційне втручання, культурна апропріація

Анотація

Святий Костянтин-Кирило помер 869 року; невдовзі (точно до 882 року) анонімний автор написав «Житіє Костянтина-Кирила» грецькою мовою. Оригінальний грецький текст «Житія» («Vita Constantini-Cyrilli») вважають утраченим. Ми маємо лише його переклад староболгарською, тобто староцерковнослов'янською мовою, який, цілком імовірно, також виконано в IX столітті. Оригінальний грецький текст «Житія» було перекладено староцерковнослов’янською за допомогою високо дослівної техніки перекладу. Як результат, грецизми зробили текст староцерковнослов’янської версії практично незрозумілим для слов'янських переписувачів, які створили безліч варіантів його прочитання. Ситуацію ще більше ускладнює те, що найдавніший збережений примірник «Житія» відомий лише з рукопису, датованого 1469 роком, і, отже, будь-яке обговорення змісту вимагає детального філологійного аналізу.

У цій статті ми зводимо філологічні коментарі до мінімуму та зосереджуємося на одному рукописі, що вирізняється своїм змістом – «Житії» (рукопис № 45 = рукопис 45). Особливі варіанти прочитання рукопису 45 є унікальними в історії текстової передачі «Житія» та складаються із суттєвих доповнень і переформулювань цілих речень. Варіанти виникли не як результати спроб вирішити лінгвістичні складнощі в тексті, що можна спостерігати в інших копіях «Житія»; радше, варіанти прочитання рукопису 45 видаються навмисними редакційними переформатуваннями тексту. Втручання в рукопис 45 зосереджені виключно на моравській місії Костянтина-Кирила, винаході слов'янських літер та його ролі слов’янського апостола. Доповнення до рукопису 45 підкреслюють його богословську й політичну компетентність та культурне значення його праці для всіх слов'янських країн. Урешті-решт, варіанти прочитання рукопису 45 анахронійно пов'язують події IX століття з особливостями московитської культури XVI-XVII століть. У дослідженні полемійно ставимо питання, чи можна розглядати текстові втручання в рукопис 45 у межах теорії перекладу після її «ідеологійного повороту», який визнає політично мотивовані зміни в текстах.

Завантаження

Дані завантаження ще не доступні.

Біографія автора

Томас Дайбер, Інститут славістики Гіссенського університету імені Юстуса Лібіха

доктор філологічних наук, професор слов’янського мовознавства та культурології Гіссенського університету імені Юстуса Лібіга, Німеччина.

thomas.daiber@slavistik.uni-giessen.de

Посилання

Balogh, J. (1927). Voces Paginarum. Beiträge zur Geschichte des lauten Lesens und Schreibens. Philologus, 82, 88–109, 202–240.
Bǎrlieva, S. (2007). The Cyrillo-Methodian Tradition in the Latin Hagiography. Recent Research Topics. In J. Michalov, M. Hetényi, P. Ivanič, Z. Taneski (Eds.), Poznávanie kulturného dedičstva sv Cyrila a Metoda (pp. 94–107). Nitra.
Bassnett, S. (2007). Culture and Translation. In P. Kuhiwczak, K. Littau (Eds.), A Companion to Translation Studies (pp. 13–23). Multilingual Matters. (= Topics in Translation 34).
Bauer, A. = Bauer, W. (1988). Griechisch-deutsches Wörterbuch zu den Schriften des Neuen Testaments und der frühchristlichen Literatur. 6th edition (K. Aland and B. Aland, Eds.). De Gruyter.
Čermák, V. (2013). Žaltářní citáty v českocírkevněslovanském překladu Čtyřiceti homilií na evangelia (Besědy) Řehoře Velikého. Slavia. Časopis pro slovanskou filologii, 82 (1/2), 53–68.
Daiber, T. (2023). Vita des Konstantin-Kyrill. Altkirchenslavischer Text, Übersetzung, Kommentar. Harrassowitz.
Derksen, R. (2008). Etymological Dictionary of the Slavic Inherited Lexicon. Brill. (= Leiden Indo-European Etymological Dictionary Series 4).
Diddi, C. (2004). Materiali e ricerche per l’edizione critica di Vita Constantini. II. La tradizione del grupo dei testimoni serbi. Ricerche slavistiche, 2 (48), 67–127.
Feiler, E. (1901). Das Benediktiner-Offizium, ein altenglisches Brevier aus dem 11. Jahrhundert. Ein Beitrag zur Wulfstanfrage. Winter.
Filyushkin, A. (2006). Tituly russkih gosudarey. Alyans-Arheo [in Russian].
Grivec, F., & Tomšič, F. (Eds.) (1960). Constantinus et Methodius Thessalonicenses. Fontes. Staroslovenski institut. (= Radovi staroslovenskog instituta 4).
Laats, A. (2009). The Concept of the Third Rome and its Political Implications. KVÜÕA toimetised, 12, 98–113.
Leung, M. Wing-Kwong. (2006). The ideological turn in Translation Studies. In J. Ferreira Duarte, A. Assis Rosa, T. Seruya (Eds.), Translation Studies at the Interface of Disciplines (pp. 129–144). Benjamins.
Melnikova, E. (2011). “Knyaz” i “kagan” v ranney titulature Drevney Rusi. In G. Glazyrinoy & T. Dzhakson (Eds.), Drevnyaya Rus i Skandinaviya. Izbrannye trudy (pp. 114–122). Univ. Dmitriya Pozharskogo [In Russian].
Meyvaert, P., & Devos, P. (1955). Trois énigmes Cyrillo-Méthodiennes de la “Légende Italique” résolues grâce à un document inédit. Analecta Bollandiana, 73, 375–461.
Mirčeva, B. (2014). Opis na prepisite na slavjanskite izvori za Kiril i Metodij i technite učenici. Bǎlgarska Akademija na Naukite. (= Kirilo-Mefodievski Studii 23) [in Bulgarian].
Podskalsky, G. (2015). Lichudis. Religion in Geschichte und Gegenwart (online). Brill.
Pratsch, T. (2012). Der hagiographische Topos. Griechische Heiligenviten in mittelbyzantinischer Zeit. De Gruyter. (= Millennium-Studien 6).
PVL = Lihachev, D., & Romanov, B. (Eds.). (1950). Povest vremennyh let. Chast pervaya: tekst i perevod. AN SSSR [in Russian].
Prunč, E. (2002). Einführung in die Translationswissenschaft. Vol. 1 Orientierungsrahmen. 2nd. ed. Graz.
Ramazanova, D. (2024). Ucheniki Ioannikiya i Sofroniya Lihudov konca XVII – nachala XVIII veka i razvitiye knigopechatnogo dela v Rossii v 1691–1740 godah. In S. Mengel, & L. Rossi (Eds.), Language and Education in Petrine Russia. FS Maria Cristina Bragone (pp. 103–127). Firenze. (= Biblioteca di Studi Slavistici 59) [in Russian].
Shaimerdenova, N. (2012). Glosses in Russian Manuscripts from the 11th to 18th Centuries. Aitmatov Academy.
SJS = Kurz, J., & Hauptová, Z. (Eds.) (1958–2015). Slovník jazyka staroslověnského. Lexicon linguae palaeoslovenicae. ČSAV.
SUM XVI/XVII = Hrynchyshyn, D. (Ed.). (1974). Slovnyk ukrainskoi movy XVI – pershoi polovyny XVII stolit (Tom 2). Natsionalna Akademiia Nauk Ukrainy [in Ukrainian].
Tahiaos, A.-E. (2005). Svyatyye bratya Kirill i Mefodiy. Prosvetiteli Slavyan. Duhovnaya akademiya [in Russian].
Teeuwen, M. (2016): Writing in the Blank Space of Manuscripts: Evidence from the Ninth Century. In B. Crostini, G. Iversen, & B. M. Jensen (Eds.), Ars Edendi. Lecture Series (Vol. IV, pp. 1–25). Stockholm. (= Studia Latina Stockholmiensia 62).
Teeuwen, M. (2018). Practices of Appropriation: Writing in the Margin. In E. Kwakkel, & R., Thomson (Eds.), The European Book in the Twelfth Century (pp. 139–156). Cambridge Univ. Press. (= Cambridge Studies in Medieval Literature).
Uffelmann, D. (2020). Postcolonial theory as post-colonial nationalism. In M. Albrecht (Ed.), Postcolonialism Cross-Examined. Multidirectional Perspectives on Imperial and Colonial Pasts and the Neocolonial Present (pp. 135–152). Routledge.
Fasmer, M. (1986–1987). Etimologicheskiy slovar russkogo yazyka (O. Trubachev, Transl.). 4 t. Progress [in Russian].
Vepřek, M. (2013). Církevněslovanské památky českého původu s latinskou předlohou. Slavia, 82 (1/2), 240–250.
Verkholantsev, J. (2012). St. Jerome, Apostle to the Slavs, and the Roman Slavonic Rite. Speculum, 37, 37–61.
Vlayshevskaya, T. (2006). Muzykalnaya kultura Drevney Rusi. Znak [in Russian].
Weiher, E. (1977). Die älteste Handschrift des grammatischen Traktats “Über die acht Redeteile”. Anzeiger für Slavische Philologie, 9, 367–427.