МИ vs. Я і ТИ: групова та індивідуальна ідентичність у драмах Лесі Українки

Автор(и)

  • Маргарита Жуйкова Волинський національний університет імені Лесі Українки, Україна https://orcid.org/0000-0003-0396-8458

DOI:

https://doi.org/10.18523/lcmp2522-9281.2022.8.171-186

Ключові слова:

інтерпретація, референція, особові займенники, інклюзивне та ексклюзивне МИ, ідентичність, Леся Українка

Анотація

У статті обговорено проблему вибору між використанням займенника множинності МИ та аналогічних за референцією займенникових груп (Я і ТИ, Я і ВІН, МИ З ТОБОЮ та ін.) у драмах Лесі Українки. Показано, що авторка віддає перевагу розчленованим займенниковим групам у тих випадках, коли їй важливо уникнути групової ідентичності персонажів, досягнути їх індивідуалізації, акцентувати на опозитивності героїв.

Біографія автора

Маргарита Жуйкова, Волинський національний університет імені Лесі Українки

Маргарита Жуйкова – доктор філологічних наук, професор, професор кафедри української мови Волинського національного університету імені Лесі Українки (Україна)

mzhujkova@gmail.com

Посилання

  1. Apresyan, Yu. (2003). Lingvisticheskaya terminologiya Slovarya [The Linguistic Terminology of the Dictionary]. In Novyy obyasnitelnyy slovar sinonimov russkogo yazyka [New explanatory dictionary of synonyms of the Russian language] (2nd Ed.). Shkola “Yazyki slavyanskoy kultury” [in Russian].
  2. Arutyunova, N. (1998). Referentsiya [Reference]. In Yazykoznaniye [Lingustics] (2nd Ed.). Bolshaya rossiyskaya entsiklopediya [in Russian].
  3. Baranov, A. N., & Dobrovolskiy, D. O. (Eds.). (2003). Anglo-russkiy slovar po lingvistike i semiotike [English-Russian Dictionary of Linguistics and Semiotics]. Institut russkogo yazyka im. V. V. Vinogradova RAN [in Russian].
  4. Benvenist, E. (1974). Obshchaia lingvistika [General Linguistics]. Progress [in Russian].
  5. Darchuk, N. (2020). Katehoriia osoby v poetychnykh tvorakh Lesi Ukrayinky [The category of person in poetry of Lesia Ukrainka]. Linhvistychni studiyi [Linguistic Studies], 40 (1), 19–35 [in Ukrainian].
  6. Graneva, I. (2008). Mestoimeniye “My” v aspekte problemy yazykovogo manipulirovaniya soznaniyem [Pronoun “My” (We) in aspect of actual for the problem of language manipulation with consciousness]. Vestnik Vyatskogo gos. gumanitarnogo universiteta. Seriya “Lingvistika”, 2 (2), 16–19 [in Russian].
  7. Íñigo-Mora, I. (2004). On the use of the personal pronoun we in communities. Journal of Language and Politics, 3 (1), 27–52.
  8. Kalashnyk, O. (2018). Mistse zaymennykiv v orhanizatsii poetychnoho tekstu [Place of Pronouns in the Poetic Text Organization]. Linhvistychni doslidzhennya [Linguistic researches], 48, 169–173 [in Ukrainian].
  9. Masenko, L. T. (2021). U Vavylonskomu poloni [In Babylonian captivity]. Klio [in Ukrainian].
  10. Sullivan, A. (2006). Reference: Philosophical Theories. In Encyclopedia of Language and Linguistics (2nd Ed.). Elsevier LTD.
  11. Yasakova, N. (2016). Katehoriia personalnosti: pryroda, struktura ta reprezentatsiia v ukrainskii literaturnii movi [The Category of Personality: peculiarity, structure and representation in the Ukrainian Standard Language]. NaUKMA [in Ukrainian].
  12. Zhuykova, M. (2021). Evoliutsiia natsionalnoi identychnosti Ahatanhela Krymskoho ta movni markery MY i NASH [Evolution of the national identity of Ahatanhel Krymsky and language markers we and ours]. Skhidnyi svit [The World of the Orient], 2, 23–38 [in Ukrainian].

##submission.downloads##

Як цитувати

Жуйкова, М. (2022). МИ vs. Я і ТИ: групова та індивідуальна ідентичність у драмах Лесі Українки. Мова: класичне - модерне - постмодерне, (8), 171–186. https://doi.org/10.18523/lcmp2522-9281.2022.8.171-186

Номер

№ 8 (2022): Мова: класичне – модерне – постмодерне

Розділ

Дослідження діалектних та індивідуальних різновидів мови

Ліцензія

Авторське право (c) 2023 Marharyta Zhuikova

Creative Commons License

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.

Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з такими умовами:

а) Автори зберігають за собою авторські права на твір на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License CC BY 4.0, котра дозволяє іншим особам вільно поширювати (копіювати і розповсюджувати матеріал у будь-якому вигляді чи форматі) та змінювати (міксувати, трансформувати, і брати матеріал за основу для будь-яких цілей, навіть комерційних) опублікований твір на умовах зазначення авторства.

б) Журнал дозволяє автору (авторам) зберігати авторські права без обмежень.

в) Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо поширення твору (наприклад, розміщувати роботу в електронному репозитарії), за умови збереження посилання на його першу публікацію. (Див. Політика Самоархівування)

г) Політика журналу дозволяє розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у репозитаріях) тексту статті, як до подання його до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).